Наші випускники - ліцеїсти долучилися до цих заходів і запросили сьогодні всіх охочих до літературної кав'ярні, щоб насолодитися Ліниним "безсмертним дотиком до душі" та ще раз довести, що роль слова під час війни особлива... Чуттєве декламування, вистава-гра тіней, безсмерна музика Мирослава Скорика, пісня "Крила" нікого не залишили байдужими. Зустріч в імпровізованій кав'ярні несподівано швидко минула, а глядачі не хотіли розходитися. Дякую своєму 11-а (а ми разом із 5) за любов до рідного слова, дякую Ліні Костенко за творчість, дякую ЗСУ за можливість вчити, виховувати, жити і ....надихатися поезією, щоразу повторюючи: Нам треба жити кожним днем. Не ждать омріяної дати. Горіть сьогоднішнім вогнем, Бо „потім“ може й не настати
